Єдиний день інформування

Методичні матеріали
для надання практичної допомоги лекторам до єдиного Дня інформування населення області

ЗМІСТ:

 

Українська Друга світова. До Дня пам’яті та примирення і 73-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 2

80-ті роковини Великого терору – масових політичних репресій
1937 – 1938 років. 5

Репресовані діячі українського національного руху (он-лайн виставка) 8

Всесвітній день без тютюну. 9

Всесвітній день сімейного лікаря. 15

 

 

Українська Друга світова. До Дня пам’яті та примирення і 73-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

 

З 2015 року завдяки Указу Президента “Про заходи з відзначення
у 2015 році 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі та 70-ї річниці завершення Другої світової війни” та Закону “Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років” Україна з усім світом і Європою розпочала офіційне святкування 8 та 9 травня в європейському дусі пам’яті та примирення. В ці дні Україна вшановує пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, а також усіх жертв війни, що стала найбільш кривавою в історії людства.

Дні пам’яті та примирення були проголошені рішенням 59-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 24 листопада 2004 року. 8 травня

1945 Антигітлерівська коаліція офіційно прийняла Акт про беззастережну капітуляцію збройних сил нацистської Німеччини, підписаний начальником Оперативного штабу ОКВ генерал-полковником Альфредом Йодлем за дорученням президента Німеччини Карла Деніца. Акт був підписаний

ще 7 травня в Реймсі (Франція), однак ратифікований наступного дня в Берліні. З цієї нагоди 8 травня 1945 року в багатьох містах Європи та США були проведені велелюдні святкування. В країнах-союзницях з антигітлерівській коаліції цей день відзначається як День Перемоги над нацизмом. В резолюції ООН пропонується державам-членам ООН, неурядовим організаціям і приватним особам відзначати один чи обидва ці дні (8 і 9 травня) як день пам’яті усіх жертв Другої світової війни. Асамблея також підкреслила, що ця історична подія підготувала умови для створення Організації Об’єднаних Націй, покликаної позбавити майбутні покоління від лихоліття війни і закликала держави – члени ООН об’єднати зусилля у боротьбі з новими викликами і загрозами та зробити все можливе, задля урегулювання всіх суперечок мирними засобами згідно зі Статутом ООН і таким чином, аби не піддавати подальшій загрозі міжнародний мир і безпеку.

 

Історична довідка

 

Друга світова війна (1939 – 1945) стала найбільшим збройним конфліктом на планеті і одночасно найтяжчою трагедією в історії людства. У ній уперше і востаннє було застосовано ядерну зброю, здійснено найтяжчі військові злочини та злочини проти людяності. Унаслідок бойових дій, репресій проти військовополонених і цивільного населення, а також голоду, хвороб та виснаження загинуло від 70 до 80 млн осіб, дві третини з яких – цивільні.

Для України Друга світова війна – національна трагедія, під час якої українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі інтереси і вбивати інших українців. З Україною воювали дві тоталітарні системи, що однаково не рахувалися з ціною людського життя.

Серед величезних втрат Українського народу в Другій світовій війні найтяжчими були демографічні. Війна й окупація призвели до різкого, катастрофічного зменшення кількості населення, значних деформацій у його національному, статевому, віковому та професійному складі. Сукупні демографічні втрати українців і громадян Української РСР інших національностей упродовж 1939–1945 років наразі оцінюються від 8 до 10 млн осіб.

За твердженнями науковців, було зруйновано майже 700 українських міст і 28 тисяч сіл, спалено близько 320 тисяч господарств. Україна в результаті Другої світової війни зазнала матеріальних втрат у розмірі понад 45 % від збитку усього СРСР.

 

Друга світова війна для України розпочалася 1 вересня 1939 року із німецьким вторгненням в Польщу. 110 – 120 тис. українців у лавах Війська Польського розпочали світову боротьбу проти нацизму, 8 тис. з них загинуло протягом місяця війни. Також 1 вересня Люфтваффе бомбардувало Львів та інші західноукраїнські міста, що тоді перебували у складі Польщі. Між 12
та 22 вересня Львів пережив подвійну облогу: із заходу – нацистськими військами, зі сходу – радянськими. СРСР вступив в Другу світову війну 17 вересня 1939 року на боці нацистської Німеччини. Цього дня Червона армія перейшла тодішній радянсько-польський кордон - на допомогу німецькій - та окупувала Західну Україну та Західну Білорусь. Протягом двох років Москва була союзницею Берліна, що у 1940 році ледь не призвело до війни Великої Британії та Франції проти СРСР.

Нацистсько-комуністичний союз було зруйновано 22 червня 1941 року із німецьким вторгненням в СРСР. Протягом року з початку німецько-радянської війни Україна була окупована військами Третього Райху. Вигнання нацистів розпочалося восени 1943 року і завершилося наприкінці 1944-го Український напрям був головним на Східному фронті: тут діяло від 50 до 75% всіх дивізій Вермахту і половина всіх радянських сил. Нацистський окупаційний режим в Україні був одним з найжорстокіших у Європі. Безпосередньо своїми руками або із залученням “добровільних помічників” з числа місцевого населення нацисти знищили 1,5 млн український євреїв та 20 тис. ромів. Але якщо злочини проти людяності Третього Райху більш досліджені, то засудження злочинів комуністичного режиму ще триває. Найбільш відомі з них - Катинський розстріл, знищення політв’язнів у Західній Україні, підрив Дніпрогесу, використання в боях неозброєних селян – “чорної піхоти”, депортації українців та інших народів.

Після перемоги над нацистською Німеччиною 8 травня 1945 року СРСР приєднався до війни проти Японії. Беззастережна капітуляція Японії 2 вересня 1945 року означала завершення Другої світової війни, але окремі військові конфлікти, породжені нею, точилися ще декілька років. Організований спротив радянській владі в Західній Україні тривав до 1954 року, а окремі сутички – до 1960-го.

Україна зробила значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками Німеччини. На боці Об’єднаних Націй воювали українці у складі армій Великої Британії та Канади (до 45 тис. осіб), Польщі (до 120 тис.), СРСР (понад 6 млн), США (до 80 тис.) і Франції (до 5 тис.), а також визвольного руху в самій Україні (100 тис. в УПА) – разом 7 млн осіб. Понад 2,5 млн українців були нагороджені радянськими та західними медалями та орденами, більше 2 тис. стали Героями Радянського Союзу, з них 32 – двічі, а найкращий ас союзної авіації Іван Кожедуб – тричі.

Для України Друга світова війна – національна трагедія, під час якої українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі інтереси. За Україну воювали дві тоталітарні системи, які однаково не рахувалися з ціною людського життя.

Сьогодні Україна, як і у роки Другої світової війни є епіцентром протистояння агресору. Україна є важливим чинником європейської безпеки у протистоянні російській агресії.

 

80-ті роковини Великого терору – масових політичних репресій 1937 – 1938 років

У 2017 – 2018 роках виповнюються 80-ті роковини Великого терору – масових політичних репресій 1937 – 1938 років.

«Великий терор» – масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937 – 1938 років з ініціативи керівництва СРСР й особисто Йосипа Сталіна для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства. Наслідками комуністичного терору в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.

За період «Великого терору» на території УРСР, за оцінками істориків, було засуджено 198918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та таборів (інші заходи покарання охоплювали менше 1 %, звільнено було тільки 0,3 %).

Масові репресивні операції у 1937 – 1938 років, за задумом Й. Сталіна, мали завершити двадцятилітню боротьбу з «соціально-ворожими елементами», упокорити населення шляхом масового терору, утвердити авторитарний стиль керівництва та здійснити «кадрову революцію». Підставою для розгортання терору була теза Й. Сталіна про загострення класової боротьби в міру успіхів соціалістичного будівництва.

Офіційно початком «Великого терору» став оперативний наказ НКВС СРСР № 00447 «Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів» від 30 липня 1937 року, затверджений політбюро ЦК ВКП(б) 31 липня 1937 року. Проте наявні документи НКВС (накази, листування, телеграфи) свідчать, що масові репресії готувалися заздалегідь, а наказом їх лише формалізували.

Наказом № 00447 запроваджувалися ліміти (плани) на покарання громадян. Вироки за І-ю категорією означали «розстріл», за ІІ-ю категорією – на ув’язнення в таборах ГУЛАГ (рос: Главное управление лагерей) НКВС СРСР. Якщо первинний ліміт для УРСР за І категорією становив 26150 осіб, то у січні 1938 року він був збільшений до 83122 осіб. Із проханням про додаткові ліміти в Москву неодноразово зверталися наркоми внутрішніх справ УРСР Ізраїль Леплевський та Олександр Успенський.

Ще до початку дії оперативного наказу № 00447 особливу увагу було звернено на «чистку» партійних лав та органів безпеки, що мало забезпечити надалі беззастережне виконання репресивних директив центру. А вже у червні 1937 року розпочались масові арешти. 10 липня 1937 року політбюро ЦК КП(б)У розіслало по областях УРСР вказівку про формування позасудового репресивного органу – обласних «трійок», створених для спрощення процедури засудження. До складу трійки зазвичай входили начальник обласного НКВС (голова), обласний прокурор та перший секретар обласного або республіканського комітету ВКП(б). Існування «трійок» та інших позасудових репресивних органів повністю суперечило радянському законодавству, у тому числі Конституції 1936 року

Заарештований був фактично позбавлений права на захист (на адвоката) чи оскарження вироку. Слідчі психологічним знущанням і нелюдськими тортурами «вибивали» з арештованих потрібні зізнання. В 1937 року дозвіл на застосування методів «фізичного впливу на підозрюваних» (тобто тортур) було дано на найвищому рівні ЦК ВКП (б). Випадки неправомірного засудження вважались цілком припустимими і виправдовувалась прислів’ям «ліс рубають – тріски летять».

Часи «Великого терору» у масовій свідомості населення СРСР позначені тотальним страхом та недовірою. Нічні арешти сусідів, підозри колег на роботі, друзів, родичів, пошук шпигунів та шкідників, острах доносів та обов’язок публічно таврувати ворогів народу були повсякденними. Особа могла написати донос на колег, остерігаючись, що ті донесуть на неї першими. Це стало типовим засобом вирішення особистих конфліктів із керівництвом, викладачами, родичами тощо.

Розіграні за сценарієм показові процеси проти керівників/очільників партійних та державних осередків у 1937-1938 рр. передбачали не лише усунення чи маргіналізацію рештків старої еліти, але також здійснення впливу на нових висуванців та суспільство загалом. Участь у цих показових процесах мала засвідчити політичну й ідеологічну лояльність, послух волі вождя, визнання терористичних методів державного керівництва.

«Великий терор» згорнули за вказівкою вищого партійно-радянського  керівництва. 17 листопада 1938 року ЦК ВКП(б) і Раднарком СРСР ухвалили постанову «Про арешти, прокурорський нагляд і провадження слідства», якою «орієнтували правоохоронні органи на припинення «великої чистки» та відновлення елементарної законності. Наступним кроком стала фізична ліквідація безпосередніх організаторів і виконавців «Великого терору».

Реабілітація жертв

Незаконність «Великого терору» визнали ще за часів СРСР після смерті Й.Сталіна, коли в роки «відлиги» провели часткову реабілітацію репресованих. Реабілітаційні процеси другої половини 1950-х – початку 1960-х років мали обмежений характер. Більшість громадян, засуджених за політичними звинуваченнями, не отримали повної реабілітації, а їхні права не були повністю відновлені.

У 1991 році, в останні місяці існування УРСР, було ухвалено Закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». У ньому вперше в Україні законодавчо засудили і відмежувалися від політичних репресій як методу керування суспільством. Але оскільки цей закон ухвалювався ще в УРСР, то певна частина цих репресій, навіть вчинених позасудовими органами, все ще визначалася «обґрунтованими». Відповідно до вимог Закону органами прокуратури та судами впродовж 1991–2001 років було реабілітовано 248 тис. 810 громадян, відмовлено в реабілітації — 117 тисячам 243 особам.

У 2015 році Україна засудила злочини комуністичного тоталітарного режиму Законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганд їхньої символіки».

У березні 2018 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 – 1991 років», що розширює коло осіб, які підпадають під реабілітацію. Зокрема, в ньому прописана автоматична реабілітація осіб, які були покарані позасудовими органами, право на реабілітацію отримають ті, хто зі зброєю в руках боровся за незалежність України, був ув’язнений, примусово поміщений у психіатричний заклад, трудову армію, позбавлений майна через «експропріацію» чи «розкуркулення», або ж депортований за національною ознакою.

 

Репресовані діячі українського національного руху (он-лайн виставка)

Он-лайн “Репресовані діячі українського національного руху” виставку буде презентовано 18 травня 2018 року на офіційному веб-сайті Державного архіву Дніпропетровської області (http://dp.archives.gov.ua/).

Всесвітній день без тютюну

Щороку 31 травня відзначається Всесвітній день без тютюнового диму з метою привернення уваги громадськості до негативних наслідків паління тютюну.

Вживання тютюну – одна з основних причин неінфекційних захворювань та передчасних смертей, яким можна запобігти через запровадження комплексних заходів, що довели свою ефективність у багатьох країнах.

З 56 мільйонів випадків смерті, що мали місце в усьому світі в 2012 році, 38 мільйонів (68%) – майже дві третини – були викликані неінфекційними захворюваннями (НІЗ).

Серед них провідну роль відіграють чотири - серцево-судинні захворювання (48% випадків неінфекційних захворювань, 17 млн випадків смерті), онкологічні захворювання (21%, 7,6 млн випадків смерті), хронічні респіраторні захворювання (12%, щорічно 4,2 млн випадків смерті) і діабет (3,5%, 1,3 млн випадків смерті).

НІЗ викликаються в основному чотирма поведінковими факторами ризику і серед них тютюнокуріння відіграє «провідну роль».

В інформаційному бюлетені Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) (№ 339, липень 2013) зазначено, що вживання тютюну безпосередньо призводить до 6 млн випадків смерті щорічно, з яких більше 5 млн стосується поточних і колишніх курців, а більш 600 тис. випадків - некурящих осіб, що піддаються впливу пасивного куріння. Крім того, в документі наголошується: якщо не буде вжито термінових заходів, до 2030р. кількість смертей внаслідок вживання тютюну може перевищити 8 млн осіб на рік. До половини нинішніх споживачів тютюну зрештою помре від якоїсь пов'язаної з курінням хвороби.

Дані обстежень міського і сільського населення у віці 18-64 років, виконаних відділом популяційних досліджень «ННЦ «Інститут кардіології ім. Н.Д.Стражеска» НАМН України», свідчать про те, що незважаючи на зменшення кількості курців в країні, епідеміологічна ситуація щодо тютюнокуріння серед дорослого населення не дає приводу для оптимізму. Так, серед чоловіків-міських жителів, починаючи з 2000 року, відзначається тенденція до зниження частоти ТК, а серед жінок, навпаки, має місце зростання поширеності цього фактора ризику. Звертає на себе увагу і більш виражений приріст числа мешканок сільської місцевості, які курять. Зростання поширеності тютюнокуріння серед жінок супроводжується достовірним збільшенням його інтенсивності.

Вживання тютюну стало великим тягарем як для здоров’я громадян, так і для бюджету України. За оцінками 2010 року, щорічно від хвороб, викликаних вживанням тютюну, помирає близько 85 тисяч українців, що становить 12% від загальної смертності: 82 тисячі чоловіків (24% загальної смертності чоловіків) і 3 тисячі жінок (1% загальної смертності жінок). Головним чином смерть викликана раком легень (79%), захворюваннями дихальних шляхів (40%), хворобами судин (11%) та іншими недугами (5%). Окрім людських життів Україна щороку втрачає близько 12,5 мільярда доларів США (3,2% річного ВВП) через витрати на лікування та втрату працездатності від пов’язаних із тютюном хвороб.

У 2006 році Україна ратифікувала Рамкову конвенцію ВООЗ із боротьби проти тютюну (РКБТ ВООЗ). Необхідність реалізації положень Конвенції було також включено до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом від 2014 року, що є ще одним стимулом рухатися в напрямі боротьби проти тютюну.

За 11 років після підписання РКБТ ВООЗ завдяки спільним зусиллям Міністерства охорони здоров’я України, народних депутатів, міжнародних та громадських організацій вдалося заборонити рекламу, просування та спонсорство тютюну, звільнити громадські місця від тютюнового диму, запровадити графічні попередження про шкідливість куріння на пачках сигарет, у рази збільшити податки на тютюн. Усе це дало змогу суттєво скоротити поширеність куріння в Україні та підвищити його соціальну неприйнятність.

В Україні у 2010 та 2017 роках було проведене Глобальне опитування дорослих щодо вживання тютюну (GATS). Це одне з найбільш комплексних досліджень, що охоплює все населення країни віком від 15 років і старших й дає можливість отримувати достовірні дані стосовно вживання тютюну та відстежувати ефективність здійснення політики контролю над тютюном.

Результати підтверджують значні досягнення у сфері контролю над тютюном протягом останніх років. Порівняння результатів обох досліджень показало позитивну динаміку в підвищенні обізнаності українців про шкідливість куріння, зменшенні цінової доступності сигарет, суттєвому зниженні частки тих, хто зазнавав впливу вторинного тютюнового диму, а також спостерігав рекламу тютюнових виробів. Разом з тим лишається ще багато питань для подальшої роботи.

Серед отриманих результатів на найбільшу увагу заслуговують такі дані щодо підтвердження ефективності антитютюнових заходів:

• значне зменшення загальної та щоденної поширеності куріння в період між 2010 та 2017 роками;

• різке зниження частки тих, хто зазнавав впливу вторинного тютюнового диму на робочих місцях (загалом і для некурців зокрема), з одночасним стрімким зростанням частки робочих приміщень, цілком вільних від тютюнового диму;

• широка суспільна підтримка повної заборони куріння в робочих приміщеннях і громадських місцях.

Водночас це дослідження виявило низку проблем, серед яких можна назвати надзвичайно низький відсоток успішних спроб відмовитися від куріння.

У 2017 році 23,0% (8,2 млн) дорослого населення України повідомили про вживання тютюну – 40,1% чоловіків та 8,9% жінок. Між 2010 та 2017 роками загальна поширеність куріння значно зменшилася – з 28,3% до 22,8%, відносне скорочення – 19,3%. Значно менше почали курити чоловіки – частка тих, хто курить, зменшилася з 49,6% у 2010 році до 39,7% у 2017 році, відносне скорочення – 20,0%. Поширеність куріння серед жінок зменшилася з 10,5% до 8,8%, хоча ці зміни не є статистично значущими.

Середній вік початку куріння для осіб віком 18–34 років, які будь-коли курили щодня, становить 16,8 років, а 60,4% курців почали курити до досягнення 18-річного віку.

Заслуговує уваги той факт, що 62,5% теперішніх курців тютюну (5,1 млн) заявили, що вони зацікавлені в тому, щоб припинити курити, а 6,7% повідомили, що готові припинити курити протягом наступного місяця.

Серед тих, хто коли-небудь курив щодня, близько третини (32,4%) змогли відмовитися від куріння. Цей показник вищий серед курців старшого віку (70,7% у старших за 65 років) порівняно з молодими (20,2% для вікової групи 15–24 років). Нажаль, відмова від паління у осіб старших вікових груп відбувається через значне погіршення стану здоров’я, пов’язане з пагубною звичкою.

Майже двоє з п’яти (39,2%) курців тютюну, теперішні та колишні курці, які припинили курити протягом останніх 12 місяців, намагалися припинити курити протягом останніх 12 місяців. Серед тих курців, які робили спробу припинити курити – 6,2% використовували нікотинозамісну терапію, 5,3% – інтернет-сайти або спеціалізовані розсилки електронною поштою, 3,2% – немедикаментозну терапію, 2,3% – безнікотинові препарати, 2,1% вдавалися до консультування з фахівцями і 72,2% намагалися припинити без будь-якої допомоги.

За матеріалами Всесвітньої організації охорони здоров'я, відмова від куріння дає істотні переваги для здоров'я.

Переваги відмови від куріння для здоров'я всіх курців бувають негайними і віддаленими. Позитивні зміни в організмі після відмови від куріння протягом певного часу:

  • Протягом 20 хвилин у вас зменшується частота серцевих скорочень і знижується кров'яний тиск.
  • В протягом 12 годин вміст чадного газу у вашій крові знижується до нормального рівня.
  • Протягом 2-12 тижнів у вас поліпшується кровообіг і посилюється функція легенів.
  • Протягом 1-9 місяців зменшуються кашель і задишка.
  • Протягом 1 року ризик розвитку у вас ішемічної хвороби серця зменшується в два рази в порівнянні з таким ризиком у курця.
  • Через 5-15 років після відмови від куріння ризик інсульту знижується до рівня ризику у некурящої людини.
  • Через 10 років ризик розвитку у вас раку легенів знижується в два рази в порівнянні з таким ризиком для курця, знижується також ризик розвитку у вас раку порожнини рота, горла, стравоходу, сечового міхура, шийки матки та підшлункової залози.
  • Через 15 років ризик розвитку ішемічної хвороби серця знижується до рівня ризику у некурящої людини.

 

Люди всіх вікових груп, у яких вже розвинулися проблеми зі здоров'ям, пов'язані з курінням, все ще можуть отримати переваги, якщо відмовляться від куріння. Переваги в порівнянні з тими, хто продовжує палити:

  • Приблизно в 30 років: очікувана тривалість життя зростає приблизно на 10 років.
  • Приблизно в 40 років: очікувана тривалість життя зростає на 9 років.
  • Приблизно в 50 років: очікувана тривалість життя зростає на 6 років.
  • Приблизно в 60 років: очікувана тривалість життя зростає на 3 роки.
  • Після розвитку хвороби, що представляє загрозу для життя: негайна користь - у людей, що відмовилися від куріння після інфаркту, ймовірність розвитку іншого інфаркту зменшується на 50%.

 

Багато людей, включаючи курців, помилково вважають, що вживання тютюну - це просто «погана звичка». Вони не цілком розуміють швидкість, з якою у людей формується залежність від нікотину, або ступінь цієї залежності, і сильно переоцінюють свою здатність легко відмовитися від куріння при бажанні це зробити до того, як почнуться проблеми зі здоров'ям.

Тютюнова залежність за своєю інтенсивністю перевершує алкогольну чи наркотичну: залежні курять багаторазово протягом доби, щодня протягом багатьох років життя, часто при розвитку важких наслідків куріння.

У клінічній практиці для оцінки ступеня тютюнової залежності застосовується опитувальник Фагерстрома:

 

1.Коли Ви тягнетесь за сигаретою після пробудження?

протягом 5 хвилин                              3 бали

від 6 до 30 хвилин                               2 бали

від 31 до 60 хвилин                             1 бал

більш, ніж через 60 хвилин                 0 балів

 2.Чи важко Вам утриматися від куріння в заборонених місцях?

так                                                          1 бал

 ні                                                           0 балів

 3. Від якої сигарети найважче утриматися?                           

 від ранкової                                         1 бал

 від наступних                                      0 балів   

 4. Скільки сигарет Ви щодня викурюєте? 

 10 або менше                                       0 балів

 від 11 до 20                                          1 бал

 від 21 до 30                                          2 бали

 більше 30                                              3 бали

 5. Коли Ви найбільш курите?       

 ранком                                                  1 бал

 протягом дня                                       0 балів
 6.Чи курите Ви під час хвороби, коли повинні дотримуватися постільного режиму?

 так                                                         1 бал

 ні                                                           0 балів

При наявності залежності, оцінюваної менш ніж у 4 бали, у пацієнта є шанс на відмову від куріння без медикаментозного втручання, за рахунок вольових зусиль.

А якщо Ви набрали 4 і вище балів, такі спроби вірогідно будуть безуспішними, і необхідно звернутися за медичною допомогою.

 

Крім того, щоденне викурювання 25 сигарет, у тому числі першої впродовж 30 хв. після пробудження, свідчить про високий ступінь тютюнової залежності.

Лікарі первинної ланки охорони здоров’я можуть і повинні надавати допомогу курящим людям, які знаходяться в різній стадії готовності до відмови від куріння. Тому особи, які бажають позбутися згубної звички і не змогли зробити це самостійно, можуть звернутися за медичною допомогою до лікарів і пройти курс лікування від тютюнової залежності.

Відмова від тютюнокуріння є одним з найбільш дієвих і доступних способів поліпшення здоров'я як курця, так і зменшення тягаря серцево-судинних та інших неінфекційних захворювань в суспільстві, економічних втрат як на рівні держави, так і на рівні бюджетів окремих сімей. При цьому, чим раніше людина відмовляється від тютюнокуріння, тим сприятливіший прогноз для її здоров’я, якості життя і в тому числі благополуччя.

Тім, хто бажає позбутися куріння, буде корисним спеціалізований веб-сайт: www.stopsmoking.org.ua

На сайті можна:

  • ознайомитися з корисною інформацію; дізнатися, як скласти власний план відмови від куріння;
  • дізнатися, як допомогти кинути близькій людині;
  • пройти тести на оцінку рівня та причин залежності від куріння, ступіня готовності кинути курити;
  • заповнити персональну анкету, що допоможе консультанту надати якісну допомогу;
  • задати своє запитання консультанту через онлайн-чат або спеціальну форму (на електронну пошту сервісу);
  • замовити дзвінок консультанта;
  • поділитися власною історією успіху.

Також з 2017 року в Україні розпочала роботу гаряча телефонна лінія:

0-800-50-55-60.

Вона:

  • безкоштовна для усіх дзвінків зі стаціонарних та мобільних телефонів з території України;
  • багатоканальна - одночасний прийом декількох дзвінків;
  • реактивна (реагування на дзвінки, ініційовані клієнтами).

 

Всесвітній день сімейного лікаря

 

З 19 травня 2011 року Всесвітня організація сімейних лікарів (WONCA) започаткувала святкування Всесвітнього дня сімейного лікаря.

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я саме первинна медико-санітарна допомога є однією з основних складових системи охорони здоров’я, доступна для кожного окремого громадянина та кожної сім’ї.

У результаті медичних реформ, які упроваджувалися в останні 30 років у всьому світі, активно почала розвиватися сімейна медицина. У результаті у більшості розвинених країн прийшли до висновку, що це – найкращий, найдешевший, найзручніший та найефективніший шлях до збереження та поліпшення стану здоров’я населення.  Яскравим свідченням цього є висока тривалість життя в країнах, що упровадили сімейну медицину, яка
на 15 – 20 років вища, ніж в Україні.

Сьогодні в Україні активно упроваджується сімейна медицина – форма організації первинної медичної допомоги, що надається лікарем загальної практики – сімейним лікарем. Саме сімейний лікар надає первинну та безперервну медичну допомогу своїм пацієнтам. Вже з першого контакту з пацієнтами сімейні лікарі беруть на себе відповідальність за прийняття рішення по кожній проблемі, з якою пацієнт звертається до них, і, за необхідності, консультується з іншими спеціалістами.

Наразі в Дніпропетровській області, що однією з найперших в країні розпочала упровадження сімейної медицини, працює 422 амбулаторії сімейної медицини. Здоров’ям мешканців області опікується 1367 сімейних лікарів. Це – спеціалісти широкого профілю. Вони знають „історію хвороби” всієї родини, наглядають за кожним членом сім’ї – від найменшого до найстаршого, займаються профілактикою захворювань, спрямовують до вузьких спеціалістів. Спеціальна професійна підготовка сімейних лікарів дозволяє їм вести спостереження за станом здоров’я від новонародженого з перших днів його життя до людини похилого віку. Сьогодні 88% населення області обслуговується сімейними лікарями, у т. ч. 85% міського та 95% сільського.